Ячмінь набуває значущості в структурі сільського господарства Казахстану
У структурі сільського господарства Казахстану ячмінь займає все більш вагомі позиції. Це є наслідком диверсифікації такої культури, як пшениця, з метою збільшення врожайності інших сільськогосподарських культур. Також, відзначається зростання загальної середньої врожайності по країні, і слід зазначити, що врожайність ячменю також досягла рекордних показників за останні шість років.
Станом на 1 жовтня 2017 рокі, кількість ячменю становила 2,240,238 тонн, що на 12,4% відсотки більше, ніж показники за аналогічний період в минулому році. Станом на 1 жовтня 2016 року обсяги ячменю дорівнювали 1,993 тисячі тонн, у 2015 році – 1,427 тисяч тонн, в 2014 році – 1,351 тисяча тонн, в 2013 році – 1,269 тисяч тонн, в 2012 цей показник навіть не перевалив за позначку в 1 мільйон тонн і склав всього 853,796 тонн.
Але основним показником, який характеризує збільшення значущості є все-таки частка ячменю в зернових запасах країни. На 2012 рік цей показник становив 5,5% від усіх запасів зерна в країні, а на 2017 рік частка ячменю становить 12,44%.
Зростання експорту ячменю з Казахстану – це перспективний тренд, який надає великі можливості для розвитку економіки та збільшення експортних поставок із країни. Однак на шляху зростання виробництва та експорту ячменю виникають деякі проблеми, які необхідно вирішити.
Однією з головних проблем є обмеженість території під посів ячменю у Казахстані. Більшість земельних угідь зайняті культурами пшениці та кукурудзи, тому для збільшення посівних площ під ячмінь необхідно провести певні зміни в аграрній політиці.
Крім того, якість ячменю, який виробляється в Казахстані, також є однією з проблем. Щоб збільшити експортне постачання, необхідно покращити якість продукції, що можливе лише при використанні сучасних технологій та обладнання.
Незважаючи на ці проблеми, Казахстан має великі перспективи в експорті ячменю та може стати лідером серед експортерів цієї культури. Для цього необхідно провести певні заходи, спрямовані на збільшення посівних площ, покращення якості продукції та розвиток інфраструктури для експорту.